3 Жовтня 2016
29 вересня, в рамках експертної зустрічі "Актуалізація положень діючого законодавства в частині охорони культурної спадщини", відбулося обговорення проекту змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Зустріч проходила у форматі відеоконференції, у якій взяли участь: представники Міністерства культури України - начальник управління охорони культурної спадщини Олександр Єпіфанов та заступник начальника управління Богдан Моця, голова Громадської Ради при Міністерстві культури Богдан Кожушко; від регіонів - пам'яткоохоронці та представники громадськості Дніпропетровської, Одеської, Харківської, Львівської, Чернігівської та Полтавської областей.
Учасники мали змогу висловити власні думки та зауваження щодо проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини".
Питання та зауваження до проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» від пам'яткоохоронців Дніпропетровської області:
1. У змінах до ст. 1 Закону вводиться поняття охоронної (буферної) зони для пам’яток, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Чим по суті відрізняється буферна зона пам’яток ЮНЕСКО від нормативно визначеної охоронної зони пам’яток та чи є необхідність введення нового поняття?
2. У змінах до ст. 3 спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини визначаються органи охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій та органи охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій.
Чи означає дана вимога необхідність створення в структурі обласних, районних державних адміністрацій управлінь (відділів) охорони культурної спадщини та чи будуть у зв’язку з цим внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2012 № 606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій»?
3. Змінами до статті 4 з повноважень Кабінету Міністрів України виключене «занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», наявне лише «внесення змін до Державного реєстру нерухомих пам’яток України щодо пам’яток національного значення». Дана вимога виключена також зі ст. 14 Закону.
Яким органом здійснюватиметься занесення пам’яток до Держреєстру за категорією національного значення? У законопроекті відсутнє чітке визначення.
4. Частину 1 ст. 6 пропонується доповнити абзацом: «У випадках, якщо пам’ятка місцевого значення розташовується на території історичного ареалу населеного місця, надання погоджень та дозволів, визначених пунктами 9 та 13 здійснюється за участі центрального органу виконавчої влади, що
Зустріч проходила у форматі відеоконференції, у якій взяли участь: представники Міністерства культури України - начальник управління охорони культурної спадщини Олександр Єпіфанов та заступник начальника управління Богдан Моця, голова Громадської Ради при Міністерстві культури Богдан Кожушко; від регіонів - пам'яткоохоронці та представники громадськості Дніпропетровської, Одеської, Харківської, Львівської, Чернігівської та Полтавської областей.
Учасники мали змогу висловити власні думки та зауваження щодо проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини".
Питання та зауваження до проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини» від пам'яткоохоронців Дніпропетровської області:
1. У змінах до ст. 1 Закону вводиться поняття охоронної (буферної) зони для пам’яток, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Чим по суті відрізняється буферна зона пам’яток ЮНЕСКО від нормативно визначеної охоронної зони пам’яток та чи є необхідність введення нового поняття?
2. У змінах до ст. 3 спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини визначаються органи охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій та органи охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій.
Чи означає дана вимога необхідність створення в структурі обласних, районних державних адміністрацій управлінь (відділів) охорони культурної спадщини та чи будуть у зв’язку з цим внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2012 № 606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій»?
3. Змінами до статті 4 з повноважень Кабінету Міністрів України виключене «занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», наявне лише «внесення змін до Державного реєстру нерухомих пам’яток України щодо пам’яток національного значення». Дана вимога виключена також зі ст. 14 Закону.
Яким органом здійснюватиметься занесення пам’яток до Держреєстру за категорією національного значення? У законопроекті відсутнє чітке визначення.
4. Частину 1 ст. 6 пропонується доповнити абзацом: «У випадках, якщо пам’ятка місцевого значення розташовується на території історичного ареалу населеного місця, надання погоджень та дозволів, визначених пунктами 9 та 13 здійснюється за участі центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини».
У якій формі має здійснюватися участь центрального органу виконавчої влади (дозвіл, погодження, надання висновку, інше)? Необхідне уточнення даної вимоги.
У якій формі має здійснюватися участь центрального органу виконавчої влади (дозвіл, погодження, надання висновку, інше)? Необхідне уточнення даної вимоги.
5. Статтю 23 «Охоронні договори» в абзаці першому пропонується доповнити словами «а також користувачі земельних ділянок, на яких розташовані пам’ятки археології».
Відповідно до ст. 17 Закону, пам’ятки археології та землі під ними можуть перебувати виключно у державній власності, а отже, наявність будь-якого «користувача» у земельної ділянки під пам’яткою є грубим порушенням законодавства.
Чи означає пропонована вимога, що державний орган охорони культурної спадщини має укладати охоронний договір з порушником Закону?
6. Частину другу статті 36 Закону пропонується викласти у такій редакції: «Про відновлення земляних робіт виконавець робіт повідомляє центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики», тим самим скасована необхідність отримання дозволу органу охорони культурної спадщини на відновлення земляних робіт.
Чи означає дана вимога, що виконавець робіт – зацікавлена особа, на власний розсуд визначає можливість відновлення земляних робіт у разі виявлення знахідки археологічного або історичного характеру?
7. Розділ Х «Прикінцеві положення» пропонується доповнити пунктом «…рекламні засоби розміщені на пам’ятках, в їх охороних зонах, буферних (охоронних) зонах об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, на які отримані відповідні дозволи та погодження, підлягають демонтажу».
Зі змісту випливає, що демонтованими мають бути лише рекламні засоби, встановлені за відповідними дозволами, а встановлені без дозволів демонтажу не підлягають. Необхідне уточнення даної вимоги.
Відповідно до ст. 17 Закону, пам’ятки археології та землі під ними можуть перебувати виключно у державній власності, а отже, наявність будь-якого «користувача» у земельної ділянки під пам’яткою є грубим порушенням законодавства.
Чи означає пропонована вимога, що державний орган охорони культурної спадщини має укладати охоронний договір з порушником Закону?
6. Частину другу статті 36 Закону пропонується викласти у такій редакції: «Про відновлення земляних робіт виконавець робіт повідомляє центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики», тим самим скасована необхідність отримання дозволу органу охорони культурної спадщини на відновлення земляних робіт.
Чи означає дана вимога, що виконавець робіт – зацікавлена особа, на власний розсуд визначає можливість відновлення земляних робіт у разі виявлення знахідки археологічного або історичного характеру?
7. Розділ Х «Прикінцеві положення» пропонується доповнити пунктом «…рекламні засоби розміщені на пам’ятках, в їх охороних зонах, буферних (охоронних) зонах об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, на які отримані відповідні дозволи та погодження, підлягають демонтажу».
Зі змісту випливає, що демонтованими мають бути лише рекламні засоби, встановлені за відповідними дозволами, а встановлені без дозволів демонтажу не підлягають. Необхідне уточнення даної вимоги.